Навчатися онлайн продовжують підлітки з Донеччини

Підлітки з Благодатного на Донеччині, яке у 2024 році захопили російські війська, через бойові дії були змушені кілька разів переїжджати та продовжувати навчання дистанційно.

Про їхній досвід розповіли у ГО “Навчай для України”.

П’ятеро школярок із Благодатного та їхня вчителька зустрілися на таборі психосоціальної підтримки “Імпульс” у Яремчі. Дівчата не бачили одна одну роками, оскільки після початку повномасштабного вторгнення їхні родини виїхали з Донеччини до інших областей України.

Благодатне розташоване у Покровському районі Донецької області. Після захоплення селища російськими військами у 2024 році його перейменували на Желанне.

Деякі з дівчат до цього вже пережили кілька вимушених переїздів. Зокрема, 16-річна Каміла разом із родиною спочатку виїхала з Благодатного до Новогродівки, а згодом — до селища Шахтарське на Дніпропетровщині, коли бойові дії наблизилися і до Новогродівки.

Її однолітка Вероніка нині живе у Дніпрі. Дівчина розповіла, що через онлайн-навчання майже перестала користуватися звичними для школярів речами.

“У мене немає рюкзака вже не знаю скільки років. І підручник якийсь тримала в руках дуже давно”, — зауважила Вероніка.

Школа, у якій навчалися дівчата, також була релокована з окупації. Навчальний процес перевели в онлайн, а вчителі підтримували зв'язок із дітьми та їхніми батьками через особисті чати й телефонні консультації.

У ГО “Навчай для України” зазначають, що підлітки, які пережили вимушений переїзд, війну та тривале дистанційне навчання, потребують не лише освітньої, а й психологічної та соціальної підтримки. Для цього організація проводить табори “Імпульс”, де дітей навчають розпізнавати емоційні стани, долати тривогу та підтримувати одне одного.

“Упродовж п’яти днів у Карпатах школярі навчалися дбати про ментальне здоров’я, просити про підтримку і давати її. Коли програма добігає кінця, вони знову сідають у потяги й роз’їжджаються по своїх нових тимчасових домівках: у Дніпро, Шахтарське, Житомир. Проте цього разу вони повертаються з інструментами самодопомоги, досвідом взаємопідтримки та знанням: необов’язково проживати досвід війни наодинці, коли за сусідньою партою може опинитися той, хто зрозуміє тебе найкраще”, — розповідають в організації.