Куди звертатися і як діяти у випадку, коли причиною цькування дитини стала відмова батьків здавати гроші для потреб школи? Відповіді на ці та інші питання дає Оксана Макаренко, речниця Лілії Гриневич.
У недавньому інтерв’ю для УНІАН Оксана Макаренко відповіла на питання щодо необхідності здачі коштів батьками для потреб навчального закладу та дала пояснення як діяти, коли над дитиною знущаються у разі відмови батьків здійснювати даний вид допомоги школі.
Нещодавно в одному з харківських навчальних закладів відбувся шокуючий випадок: вчитель не запропонував учениці долучитися до святкового столу з нагоди завершення чверті, аргументуючи це тим, що батьки учениці не беруть участі у зборі коштів для класних потреб. При цьому, вчитель змусила бути присутньою на святкуванні. Звичною у питаннях збору і витрат батьківських коштів була система взаємодії між школою і батьками за посередництвом батьківського комітету. Сумний випадок у Харкові ставить під сумнів доречність створення і діяльності батьківських комітетів. Радниця міністра пояснила, що практика влаштування міні-банкетів і виступів аніматорів вкорінилася з подачі самих батьків. Для подолання багатьох проблем необхідно сформувати нову якісну культуру батьків. В процесі реалізації цього, доречним буде перехід до індивідуальної форми взаємодії з вчителем: батьки конкретного учня приходять до вчителя і цікавляться шкільним життям дитини, щоб допомогти у подоланні труднощів чи скоригувати певні моменти.
Оксана Макаренко наголосила на тому, що здійснення матеріальної допомоги батьками може відбуватися виключно на добровільній основі і жодним чином не може вливати на оцінювання досягнень дитини чи відношення до неї чи батьків.
Якщо з боку вчителя спостерігається цькування дитини, підґрунтям до чого є небажання батьків здавати кошти на потреби школи чи класу, треба подати скаргу. Місцеве управління освіти змушене провести службове розслідування за участі спеціально створеної комісії та вжити заходів.
Відповідно до закону навчальні заклади зобов'язані звітувати перед громадськістю щодо питань надходжень коштів на їх потреби і витрати, не залежно від джерела походження. Альтернативою батьківських комітетів є новостворені благодійні фонди. Перевага такої форми організації у тому, що будь-хто може відслідковувати фінансові операції, подавши відповідний запит до місцевого управління освіти. На даний момент ця система не є досконалаю, так як не всі навчальні заклади відкрили рахунки і здійснення закупівель для них відбувається при посередництві місцевих управлінь освіти, тому і питання фінансового обліку направляти до них. Сайт школи або управління освіти — місце для публікації обов'язкових фінансових звітів стосовно бюджетних коштів. Оксана Макаренко нагадала, що Міністерство освіти і науки анулювало документ, що регламентував діяльність батьківських комітетів, який, попри помилкове переконання багатьох, не містив жодного положення про порядок збору грошей з батьків чи обов'язку допомагати школі матеріально. Мета батьківського комітету за типовим положенням, що втратило чинність була такою: він створюється для захисту інтересів дітей і бере участь у реалізації окремих подій на базі навчального закладу. На практиці, батьківські комітети займалися вимаганням грошей із застосуванням різноманітних методів: від додаткового внесення особистих коштів до цькування дітей і здійснення тиску на їхніх батьків.
Якщо дитину цькують через відмову батьків здавати гроші, то першою інстанцією на шляху вирішення цієї проблеми є вчитель. Саме діалог з учителем має допомогти уникнути ескалації конфлікту. Якщо вчитель відмовляється адекватно сприймати вашу точку зору, тоді прямий шлях до директора навчального закладу. Зазвичай, керівники навчальних закладів, не бажаючи виносити інформацію про проблеми за межі закладу, вирішують конфлікт без залучення зовнішніх ресурсів.
Джерело https://vseosvita.ua